Свернуть поиск
Дополнительная колонка
Правая колонка
29 січня ми відзначаємо 100-річчя бою під Крутами. Це одна із найтрагічніших сторінок в історії України. Молоді юнаки повстали проти більшовицьких загарбників під станцією Крути. У нерівному бою зійшлося дві сили: менша, але мужня і волелюбна, і більша — жорстока і кривава. Українські війська, які складалися зі студентів і учнів старших класів під керівництвом Аверкія Гончаренка, вступили в нерівний бій з більшовицькою Червоною Армією. В умовах відсутності української регулярної армії саме українській молоді довелося стати на захист Батьківщини. Трагічна доля спіткала більшість із них, але померли вони за Україну.
29 січня 2018 року відбулися заходи, присвячені вшануванню пам'яті Героїв Крут. Панахида за загиблими та урочисте покладання квітів проходили біля меморіалу Героям Крут неподалік села Пам’ятне Борзнянського району Чернігівської області. Представники церков провели панахиду за покійними. Усього на заходи із вшанування пам'яті загиблих героїв зібралися декілька тисяч осіб. Козаки Прилуцького козацького полку теж прибули до меморіалу щоб вшанувати пам'ять Героїв Крут. Після вшанування, козаки спілкувались з побратимами з інших областей України, ділились своїм досвідом розвитку козацького руху на Чернігівщині та основними напрямками діяльності ГО «Прилуцький козацький полк».
Історична довідка: 7 січня 1918 року більшовики оголосили загальний наступ на Україну. У середині січня вони встановили контроль майже на всьому Лівобережжі та просувалися на Київ. За таких умов 22 січня 1918 року Українська Центральна Рада ІV Універсалом проголосила незалежність Української Народної Республіки.
Після захоплення Полтави вздовж залізниці на захід наступала так звана 1-а Революційна армія, а з Гомеля на Бахмач – 2-а. Саме там, де сходилися дві залізничні колії, вони планували об’єднатися.
Тривалий час найбоєздатнішою українською частиною на Чернігівщині був бойовий відділ 1-ї Української військової юнацької школи сотника Аверкія Гончаренка. Спільно з іншими військовими підрозділами та добровольцями 25-27 січня вони героїчно обороняли вузлову залізничну станцію Бахмач (Чернігівська обл.). Під загрозою оточення оборонці змушені були відступити до станції Крути, де почали укріплюватися.
28 січня у Бахмачі обидві радянські армії з’єдналися. Командував ними Михайло Муравйов. Більшовики почали рухатися в бік Києва. На підступах до столиці Муравйов закликав: “Наше бойове завдання – взяти Київ... Жаліти київських мешканців нема чого, вони терпіли гайдамаків – нехай знають нас і одержать відплату. Жодного жалю до них! Кров’ю заплатять вони нам. Якщо треба, то каменя на камені не залишимо”.
Наступного дня на станції Крути їхній наступ зупинили українські частини, до яких підійшло підкріплення – учні Київської юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького та Помічного студентського куреня Січових стрільців (18-20-річні юнаки з Університету святого Володимира, Українського народного університету, Київської гімназії Кирила та Мефодія). Курсанти юнацької школи, студенти і гімназисти мали погане озброєння однак до них приєдналися близько 80 добровольців із підрозділів Вільного козацтва з Ніжина. 29 січня 1918 року на залiзничнiй платформi в Крутах перебувало до 520 українських воякiв, юнакiв і студентiв, озброєних 16 кулеметами та однією гарматою. Росіяни вдесятеро переважали, мали бронепотяг та артилерію.
Військами УНР під Крутами командував Аверкій Гончаренко. Завдяки вигідній позиції і героїзму, українцям вдалося стримати наступ до темряви, але під тиском ворога, українські бійці організовано відступили до ешелонів і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Одна студентська чота – 27 хлопців, заблукавши у темряві, повернулися до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. Вони потрапили в полон. Хлопців катували, а потім стратили. Згодом майже всіх героїв поховали на Аскольдовій могилі у Києві.
Українців під Крутами загинуло, за різними оцінками, 70-100 осіб. Втрати бiльшовицьких вiйськ сягали 300 воякiв.
Слід відзначити, що під час організованого відступу українських військ загін студентів та школярів з 30 осіб потрапив у полон до більшовиків. Їхній командир був дуже розлючений з-за великих втрат, тому він наказав спочатку катувати українських школярів та студентів, а потім розстріляти. Очевидці говорили, що тоді, перед стратою, учень 7-го класу почав співати «Ще не вмерла Україна», а його підтримали і решта українських юнаків.
******
Всі бажаючі, хто з Козацького роду приєднуйтесь до нас!
тел: 095-006-75-56; сайт: http://kozak-priluki.com.ua

Присоединяйтесь — мы покажем вам много интересного
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев